14 жовтня – головний осінній день українців: три свята і над усіма – Покрова Пресвятої Богородиці.
Щороку 14 жовтня ми відзначаємо Покрову Пресвятої Богородиці. У народі свято називають Третьою Пречистою і святкують як велике релігійне, національне та родинне свято. Цього дня з особливою урочистістю проходять богослужіння у храмах, присвячених цій події.
В Україні з цим днем пов’язані цікаві звичаї та прикмети. Свято Покрови Божої Матері відкривав період весіль в українських селах. Цікаво і те, що Покрова в Україні одночасно є і святом козацтва. Славні воїни нашої землі вважали, що покров Богородиці захищає їх від усяких бід і смертей та особливо шанували свою заступницю. Традиції наших мужніх предків відроджуються в наш час.
За легендами, історія Покрови починається з переказів про чудеса, скоєні завдяки заступництву Богоматері, що розкинула над віруючими своє чудове покривало.
Цікаві традиції Покрови.Що потрібно робити в цей день?
Покрова – улюблене народне свято. Якраз до нього завершується хліборобський цикл робіт і все багатство урожаю дбайливо приготовлено на зиму. Оскільки з основними роботами було закінчено, з Покрови починалася пора весіль.
• Дівчата, які хотіли вийти заміж, мали відвідати молебень і просити: «Свята мати, Покрівонько, покрий мені голівоньку: щоб я жінкою була, щоб я весело жила, з чоловіком молоденьким, з дитяточком веселеньким», «Мати-Покрівонько, покрий Матір сиру Землю і мене молоду», «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку, хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою».
• Родини також просять милості і заступництва Матері Божої.
• Зранку господині печуть млинці, щоб взимку тепло в хаті було, а ввечері влаштовують родинні застілля.
• А ще потрібно робити дари бідним і сиротам, пожертви, а також обкурювати будинку димком від підпалених гілочок яблуні або вишні – для благополуччя і удачі.
Предки вірили, що свято Покрови приносить з собою мир, добро, любов і довіру, тому в цей день можна помітити велику кількість весіль. Люди одружуються і вірять, що їхній шлюб тепер завжди буде під захистом Діви Марії.
Молоді дівчата чекали Покрову з особливою радістю. Адже в той період починалися вечорниці. Незаміжні дівчата підходили до ікон і примовляли: «Свята Покрівонько, покрий мені голівоньку».
Це свято завжди зустрічали в гарному настрої. Вважалося, що сумувати не можна, треба веселитися, ходити в гості і самим вдома чекати гостей.
Колись під час готування, господині кидали в піч вишневі або яблучні гілочки. Це вважалося символом гарного врожаю і благополуччя.
У цей день, для святкової вечері обов’язково пекли коровай, яким пригощали сусідів, друзів і родичів. Якщо від короваю були залишки, то їх сушили і зберігали до початку Великого посту.
Таким чином, Покрова мала значне поетичне забарвлення: через те, що цього дня міг випасти навіть перший сніг, його порівнювали з весільним покривалом, а оскільки в цей час відзначається і свято Пресвятої Богородиці, то ці порівняння поширюються і на неї.
До свята поверталися додому з усіх усюд різні подорожні, завершували свої мандрівки й чумаки.
І так звані «строкачі» – заробітчани, наймити, які працювали в більш багатих господарів ціле літо, верталися до своїх теренів зі скромними гостинцями рідним. А бджолярі заносили свої вулики у тепло.
Худобу після Покрови теж не виганяли на пашу. А в цей день ситно годували, щоб усю зиму мала що їсти.
Поля на цю пору мали бути зорані й засіяні. «Хто сіє по Покрові – той не матиме й корові», «Після Покрови сівба – вдовина та сирітська», – мовили в народі.
